Перейти к содержимому

Породи собак

Як відомо всім нам ще з вивчення початкового курсу історії собака це перша жива істота яка почала жити разом з людиною. А людям притаманно змінювати світ, тому штучний відбір і селекція собак почалася дуже давно, вона напевне продовжується вже висячи років.  За цей час різноманіття порід собак стало рекордним серед інших видів тварин, тай різниця між собаками різних порід вражає, не дивлячись на те що це один вид. На сьогодні існує до 400 порід, багато з них мають тисячолітні корні і формувались поступово, але більшість було сформовано за останні декілька століть.

Давайте для початку спробуємо розібратися що таке порода. Прийнято вважати що порода це численна група тварин що існують в межах одного виду та мають ряд спільних рис виведених селекційною роботою людини. Ці риси закріплені в межах породи та передаються за спадком наступним поколінням. А в нашому випадку ці тварини відносяться до підвиду Canis lupus familiaris. У собак як і в котів породи мають свій стандарт породи, слідкують за дотриманням стандарту та правильною селекційною роботою громадські організації – клуби любителів собак або клуби певних порід. Підтверджується приналежність собаки до тієї чи іншої породи спеціальною родословною на підставі генетичного аналізу або письмових реєстраційних записів про її походження.

Кінологічні організації бувають місцевого, державного та міжнародного рівнів. Місцеві клуби частіше всього працюють за правилами міжнародних та загальнодержавних спілок.

Головною світовою спілкою кінологів можна вважати міжнародну кінологічну федераціу (МКФ) - Federation Cynologique Internationale (FCI). Її членами є понад 70 національних спілок різних країн світу. Головний офіс в неї в Бельгії в місті Тюене. Офіційно вона була сформована 25.10.1919р. Але безпосередньо реєстрацією собак FCI не займається, це функція національних федерацій.

Структура МКФ наступна. Весь світ розділений на регіони, їх п’ять : Азія; Африка; Австралія і Нова Зеландія; Латинська Америка і Карибський басейн і найбільший регіон за кількістю членів це Європа – сюди прописані більшість європейських країн. До речі найменшими регіонами FCI є Африка та Азія не дивлячись на те що по площі вони досить значні. До речі кінологічний союз України є членом FCI.

FCI має дійсних, асоційованих членів і контракт-партнерів, так наприклад національні кінологічні організації Сполучених Штатів Америки, Канади, Англії не входять до складу МКФ але FCI визнає видані ними родословні, і навпаки. Це закріплено юридично спеціальними договорами між міжнародною кінологічною федерацією та Клубом собаківництва Великобританії (KCGB), Канадським Кеннел-клубом (СКС) і  Американським Кеннел-клубом (АКС).

Вплив FCI достатньо значний, так лише собаки що мають родоводи признані цією організацією можуть стати міжнародними чемпіонами на виставках в країнах де вона діє, та країнах партнерах.

Діяльність більш адміністративна та регламентуюча, вона займається акредитацією і підготовкою виставок, змагань, судів на виставках, титулів.  Розробкою та оновленням стандартів порід.  Класіфікацією порід. Так в 1987 році в столиці Ізраїлю були генеральні збори МКФ де прийняли класифікаційний розподіл порід собак на групи. Він почав діяти вже з дев’яностого року минулого століття.

Згідно з цим поділом собаки розділені на десять груп:

  1. собаки пастухи та скотогонні собаки – вівчарки. Але сюди не включені швейцарські пастуші собаки.
  2. молосси - догообразні, ось сюди й добавлені швейцарські вівчарські собаки -зенненхунди, а також пінчері і шнауцери - сторожові, розшукові, спортивні та службові породи.
  3. тер'єри – одна з найбільших породних груп назва якої вказує на норний вид мисливської роботи її представників.
  4. такси також норні мисливці які мають подовжену будову тіла.
  5. шпіце видні собаки – досить різнобічна група основу якої складають північні їздові та мисливські собаки (маламути, хаскі, лайки, самоїди, лапхунди…), але в ній знашлось місце і для декоративних собачок (померанскій шпіц) та навіть ріджбеки таж в цій групі.
  6. гончаки і собаки, що працюють по кров'яному сліду.
  7. лягаві – мисливці що вміють знаходити дичину та завмирати в стійці, ідеальні для полювання з гвинтівкою.
  8. Ретривери, спанієлі, водяні собаки - ті що піднімають дичину, апорт ують її, і що працюють на воді (рушничний собака - крім лягавих).
  9. група - кімнатні і декоративні собаки Група Собаки-компаньйони : бішоны, пуделі, маленькі бельгійські собаки, голі собаки, тібетські породи,чихуахуа,….
  10. хорти. Пам’ятаєте цих красенів здатних догнати та впіймати зайця в полі.

В попередньому розділені було всього чотири групи.

Британський КС (Кеннел-клуб) виділяє шість груп: 1 - мисливські (гончаки, хорти); 2 - подружейной; 3 - тер'єри; 4 - суще-сти породи; 5 - службові породи; 6 - кімнатний-декору-тивні.

Американський КС розрізняє сім груп: 1 - мисливські (подружейной); 2 - мисливські (гончаки, хорти); 3 - робочі собаки (службові); 4 - тер'єри; 5 - кімнатний-декоративні (той); б - неспортівіе собаки; 7 - вівчарські собаки (вівчарки);

У скандинавських країнах - вісім груп: 1 - шпіцеобразніх; 2 - шукачі по кров'яному сліду і гончаки; 3 - подружейной; 4 - сторожові і службові породи; 5 - тер'єри; б - хорти; 7 - немисливської породи і собаки-компаньйони; 8 - кімнатний-декоративні.

В Австралії розрізняють шість груп: 1 - кімнатний-декоративні; 2 - тер'єри; 3 - подружейной породи; 4 - мисливські собаки (гончаки, хорти); 5 - службові породи; 6 - немисливської породи.

Більшість порід сучасних собак мають мисливські корні не дивлячись на те що більшість вже не використовуються на полюванні. Часто ці породи тісно пов'язані один з одним походженням. Функціональна класифікація мисливських порід відрізняється від наведеної вище. Давайте розглянемо її.

  1. Хорти;
  2. гончаки;
  3. Кров'яні (ганноверская, баварська);
  4. Шукачі (кокер, спрингер-спаніель);
  5. Легаві: англійські (острівні) - короткошерсті (пойнтер) і дліношерстніх (англійська, ірландський і шотландський сетер); континентальні - короткошерсті (німецька короткошерста, угорська), довгошерсті (німецька довгошерста, велика мюнстерландская, мала мюнстерландская) і жорсткошерстні (німецька жесткошерстная, чеська вусань, веймарська жесткошерстная, угорська жесткошерстная);
  6. Норні: такси; тер'єри.

До недавнього часу у нас існував такий поділ на групи: службові породи собак, мисливські та декоративні. При цьому до службових відносили невиправдано мала кількість порід - ті, які використовувалися в армійських структурах. У 80-ті роки це були - східно-європейська (німецька), кавказька, середньоазіатська, южнорусская вівчарки, коллі, ротвейлер, ердельтер'єр, різеншнауцер, чорний тер'єр та московська сторожова. Ставився ще і московський водолаз, але він не пройшов сертифікацію на порідну групу і став розлучатися як ньюфаундленд в ДООС. До 1972 року службовими вважалися також добермани, боксери, доги, сенбернари і ньюфаундленди, які пізніше були віднесені до декоративних порід.

Ще хтілось би повернутися до цієї теми і поглянути на породи з точки зору працівника ветеринарної клініки. Мені як лікарю дуже подобається те що пройшла мода на розведення собак, раніше був міф що розводячи чистопородних собак можна багато заробляти, насправді це не так, якщо повноцінно утримувати тварин, давати їм все необхідне рентабельність буде не такою вже й позитивною. Але міф був і багато хто починав займатися розведенням, і займалися саме заради грошей. А як я вже казав для того щоб заробити потрібно обмежити тварину в необхідних продуктах економити… Це спровокувало зростання кількості «розмножувачів» тварин а не заводчиків, якість потомства в них була низька, тварини хворіли, погіршувалися показники порід… Сьогодні більшість з цих розмножувачив відійшла від справ зрозумівши що це не вигідно, залишилися ентузіасти які підходять до справи більш якісно. Але відсутність спеціальної освіти та низька якість клубів нажаль досі ставлять чистопородних тварин в гірше становище з ветеринарної точки зору ніж безпородних. Такі фактори як селекція що на здоров’я звертає уваги менш ніж екстер’єр, інбридинг… роблять породистих цуценят більш хворобливими. Докладніше я про це напишу в розділі присвяченому породам котів, у них теж є такі проблеми.

Тому хотілось би попросити заводчиків більше уваги звертати саме на стан здоров’я материнського поголів’я, тривалість життя в породних лініях, жорстко вибраковувати тварин з вадами характерними для породи.

Але ми можемо бути дуже розсудливими і обережними при плануванні кожної в'язки, та ми не можемо подолати природу. Зараз є методики генетичного тестування собак,нажаль в Рівному ці технології не дуже доступні, але при бажані можна їх замовити в інших країнах,  наприклад це тести на SA, THYROID, очні захворювання і хвороба фон Віллібранда. Також не варто забувати про рентген на дисплазію у великих порід, тат й без тестів власнику видно,  якщо тварина хвороблива не варто її допускати до племінної роботи. Уникайте також інбридингу.

Добавить комментарий